Поліомієліт – гостре інфекційне захворювання, що спричинюється поліовірусом (РНК-вірусом підгрупи ентеровірусів) і характеризується ураженням сірої речовини спинного мозку (передніх рогів спинного мозку) з розвитком в’ялих паралічів і швидким розвитком м’язових атрофій.
Перші важкі епідемії поліомієліту з’явилися в скандинавських країнах на початку минулого сторіччя. Під час епідемій занедужували великі контингенти людей, переважно дітей у віці до п’яти років, і захворювання часто приводило до ранньої інвалідизації. В одному з 200 випадків інфікування розвивається незворотний параліч (звичайно нижніх кінцівок), а 5-10 % дітей, хворих на поліомієліт, вмирають через наступаючий параліч дихальних м’язів.
У 2021 році в Україні було оголошено спалах поліомієліту. На той час було зареєстровано 2 випадки захворювання, обидві дитини мали ознаки в’ялого паралічу. Навіть один випадок поліомієліту вже є класифікацією спалаху. Через 2 роки, у 2023 році, ВООЗ повідомила, що спалах офіційно завершено, а Україна стала вільною від захворювання. Однак навіть не зважаючи на сприятливу ситуацію, ВООЗ не відмінила проведення вакцинації. Це пов’язано з циркуляцією збудника в інших регіонах світу, що зберігає небезпеку виникнення захворюваності на поліомієліт. Впродовж 2024 року в закладах охорони здоров’я Кіровоградської області було зареєстровано 3 випадки гострих в’ялих паралічів (заключний клінічний діагноз «Полінейропатія»), всі випадки закінчилися одужанням дітей, без залишкових явищ паралічів.
Джерелом збудника інфекції є тільки людина (хворий або вірусоносій). Вірус потрапляє у навколишнє середовище з виділеннями з ротоглотки та фекаліями. Виділення вірусу починається на 2—4-й день після інфікування і триває від кількох днів (секрет ротоглотки) до 4—7 тиж. (фекалії). Основним механізмом передачі вірусу є фекально-оральний, що зумовлено тривалістю виділення вірусу з калом і його високою концентрацією в ньому (до 106 частинок вірусу в 1 г). Масивне виділення поліовірусу з фекаліями в навколишнє середовище створює можливість його поширення через воду, харчові продукти, руки, а також мухами. У стічних водах вірус може виявлятися протягом усього року. Відомі випадки виділення поліовірусу з водопровідної води при порушенні санітарно-гігієнічних умов водопостачання. Інфікування людини поліовірусом лише в одному з 100—1000 випадків призводить до розвитку типового захворювання, тому основну роль у поширенні інфекції відіграють вірусоносії. Інфікуються вірусом поліомієліту та поширюють його переважно діти перших років життя.
Вірус розмножується у клітинах кишківника і вражає сіру речовину спинного мозку людини, що може призвести до паралічу м’язів, іноді — смерті.
Усього існують три серотипи поліовірусу. За даними ВООЗ, наразі живим зараз залишається тільки один штам — поліовірус типу 1.
Найчастіше захворювання поліомієлітом триває безсимптомно. Але його носій становить загрозу для оточення й може передавати інфекцію. Інкубаційний період поліомієліту становить у середньому 7— 14 днів, проте може тривати до 35-ти днів.
Основні симптоми поліомієліту: лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання, сильний біль в уражених м’язах, рухові розлади аж до повного паралічу. Параліч може уражувати будь-яку ділянку тіла, а також дихальну мускулатуру. У випадку, коли уражується дихальна мускулатура, хворий не може повноцінно робити вдох та видих, тоді наступає смерть. Паралічі кінцівок, особливо нижніх, приводять до стійкої інвалідізації.
Станом на сьогодні ліків від поліомієліту не існує. Єдиним захистом є вакцинація. Вона дозволяє захистити населення (і в першу чергу дітей) від поліомієліту, якщо рівень колективного імунітету буде не меншим як 95%. Для вакцинації використовують 2 типи вакцин: жива оральна атенуйованаполіовакцина (ЖПВ) та інактивована (вбита) поліовакцина (ІПВ). З метою профілактики розвитку вакцинасоційованого поліомієліту в країнах, в яких використовують ЖПВ, перші дві дози вводять інактивованої вакцини, а далі – живу вакцину. В Україні два перших щеплення проти поліомієліту також проводяться неживою вакциною, починаючи з 2-місячного віку. Це дозволяє, позбутися ризику виникнення вакциноасоційованого паралітичного поліомієліту. Вакцинація проти поліомієліту в Україні є обов’язковою згідно з Національним Календарем щеплень. Дітям вводять 6 доз вакцин у віці: 2, 4,6,18 місяців та 6 і 14 років.
Лише отримавши всі необхідні дози щеплення, дитина буде захищена від тяжких наслідків поліомієліту. Вакцинуватись безкоштовно можна у всіх надавачів медичної послуги первинної медико-санітарної допомоги, які уклали договори з Національною службою здоров’я України.
Лікар-педіатр
КНП «Світловодська ЦРЛ» СМР Юлія САЧКО
